Стартапери
Мене звати Орест Родкін. За плечима тринадцять років у розробці та бізнесі, десять із них у геймдеві й десять прожитих у Харкові, де я і зустрів Марію. Вона Java-розробниця, родом із Токмака на Запоріжжі, і саме вона другий засновник проєкту, про який йтиме мова. Далі був Київ, а тепер Варшава, де ми вдвох і робимо Cibo.
Ідея народилася над курячим філе
Приблизно рік тому я вирішив провести над собою простий експеримент: почав їсти більше фруктів та овочів, скоротив кількість менш корисної їжі й уважніше стежив за раціоном. Робив це радше з цікавості, ніж заради результату.
Через місяць мені суб’єктивно почало здаватися, що зникла постійна слабкість і з’явилося більше енергії. Ніяких вимірювань я не робив і не стверджую, що справа була саме в раціоні. Але цього вистачило, щоб не закинути експеримент.
Для Марії контроль харчування був частиною життя вже давно. У 21 рік, задовго до Cibo, вона схудла майже на 25 кілограмів завдяки зміні харчових звичок. Тож ми обоє добре знали і переваги такого підходу, і головну проблему: рахувати все вручну швидко набридає. Зважити продукт, знайти його в базі, вказати грами, записати білки, жири та вуглеводи, і повторити це кілька разів на день, щодня.
Одного вечора на кухні я вкотре зважував куряче філе й запитав уголос: якщо AI уже навчився розуміти фотографії, чому не можна показати йому тарілку? Так з’явилася ідея. Назва проста, cibo італійською означає «їжа».
Дев’ять місяців на розробку
Оголошення про продаж харківської квартири висіло з 2023 року. Покупця ми дочекалися лише влітку 2025-го, і ці гроші були для нас не стартовим капіталом, а подушкою на чорний день.
Ми вирішили вкласти її частину в реєстрацію компанії та розробку. Це не історія про сміливість. Ми порахували, скільки місяців протягнемо, якщо нічого не вийде, і свідомо погодилися на цю цифру.
А далі був провал, про який незручно писати. Між грошима влітку 2025-го і першим комітом навесні 2026-го лягло дев’ять місяців. Формально вони пішли на польську реєстрацію, податки і вихід з попередніх зобов’язань.
Насправді частину цього часу ми просто тягнули: ненаписаний продукт зручний тим, що його неможливо провалити. Це найдорожча помилка, яку ми зробили. Вона коштувала нам дев’ять місяців на ринку, де все змінюється кожні три.
Сама розробка зайняла близько трьох місяців. І в App Store застосунок з’явився 3 червня 2026 року.
Як це працює
Головний принцип ми сформулювали одразу: чим менше дій має зробити людина, тим краще. Користувач фотографує їжу, застосунок аналізує зображення і за кілька секунд показує калорії та макронутрієнти. Записати їжу можна п’ятьма способами: фото, текстом, вручну, за штрихкодом або голосом.
Поведінка перших користувачів підтвердила гіпотезу: більше половини всіх прийомів їжі люди фіксують саме фотографією. Усього через застосунок пройшло вже понад дві тисячі записаних страв.
Скільки коштує розпізнати тарілку
Тепер цифри, яких зазвичай не пишуть. Розпізнавання працює на зовнішній моделі: gpt-4.1 з vision, картинка йде в detail:high на 1024 пікселі. Власної нейромережі ми не тренували і не бачимо в цьому сенсу на нашому масштабі.
На одну фотографію йде 2492 токени промпту плюс 770 токенів відповіді, у грошах це приблизно $0,0114. Для порівняння: запис текстом обходиться в $0,0005, голосом у $0,0015, а сканування штрихкоду безкоштовне.
Найцікавіше — в структурі цього чека. Сама картинка займає лише 14%, текстовий промпт ще 31%, а 55% припадає на відповідь моделі. Тобто інтуїтивне «стиснемо фото, щоб було дешевше» майже нічого не дає, різати треба схему відповіді. Ми втратили час, поки не подивилися розкладку по токенах замість того, щоб гадати.
Місячний рахунок за модель у нас виходить близько $5,6, а VPS коштує $20. Виклики моделі обходяться дешевше за залізо, на якому крутиться бекенд. Одна місячна підписка навіть після комісії стору покриває понад чотириста розпізнавань.
Відсоток точності ми не називаємо принципово: чесно виміряти його на живих тарілках, а не на підготовленому датасеті, ми поки не вміємо. Там, де модель помиляється, вона помиляється передбачувано: супи, змішані страви і порція, знята без масштабного орієнтира поруч.
Технології ми брали максимально передбачувані: FastAPI з Postgres на сервері й нативні клієнти під обидві мобільні платформи. Коли вас двоє, екзотика перетворюється на ризик, бо чергувати вночі нема кому.
Дві помилки, які коштували грошей
Наша власна метрика брехала в 5,7 раза. Кілька місяців внутрішній дашборд показував собівартість фото $0,002. Коли я зробив контрольний замір на проді й порівняв із реальним рахунком постачальника, виявилося $0,0114. Причина буденна: метрика бачила не всі виклики й рахувала за старим прайсом. Найгірше не сама цифра, а те, що на її основі ми вже планували безкоштовний тариф.
Висновок: власним дашбордам можна довіряти рівно доти, доки ви хоч раз не звірили їх із рахунком постачальника.
Пейволл на Android не показувався взагалі. Ми обоє на iPhone, тестуємо продукт щодня і ловимо баги за годину. А на Android клієнт кілька місяців не обробляв відповідь сервера про вичерпаний ліміт: людина впиралася в тишу замість екрана з підпискою. Конверсія в оплату там була рівно нуль при живих активних користувачах. Виявив я це випадково, під час рев’ю, простим пошуком по кодовій базі.
Два уроки: власний досвід використання продукту не замінює тестування, а відсутність події в аналітиці теж є даними. Нуль там, де нуля бути не може, має світитися червоним.
Ринок, на якому вже тісно
Скажу відверто: у ніші лічильників калорій давно немає вільного місця. MyFitnessPal, Cal AI, Yazio та десятки інших уже вміють розпізнавати їжу з фото, а Cal AI побудований рівно на тій самій ідеї. Перемагати їх у швидкості впізнавання банана марно, та й нецікаво.
Ми поставили на інше. Майже всі трекери побудовані так, ніби людина харчується у вакуумі, хоча звички рідко змінюються наодинці.
Функція Together дозволяє створити своє коло і ділитися прогресом настільки, наскільки цього хоче сам користувач. Пара, дорослі члени родини, друзі або тренер із клієнтом. Для тренера це спосіб не збирати фотографії їжі клієнта з десятків повідомлень. Для пари це взаємна підтримка, а не контроль: замість нав’язливого «Ти не записав їжу» можна надіслати віртуальний помах рукою.
Питання приватності тут гостре: інформація про харчування впритул наближається до медичної. За замовчуванням у колі не видно нічого, учасник сам вирішує, що показувати, і виходить з кола в один дотик. Дитячі харчові дані ми свідомо не збираємо. Дані про харчування не передаємо і не продаємо третім сторонам.
Цифри після трьох місяців
Майже 80% нинішньої аудиторії приєдналася за останній місяць, і цей ріст відбувся без платної реклами: через сторінки застосунку в сторах, каталоги, контент і рекомендації людей. Аби не вводити нікого в оману щодо масштабу: рахунок іде на сотні користувачів, не на тисячі, ми тільки почали.
Найбільше користувачів у Києві та Варшаві, далі Лос-Анджелес і Нью-Йорк. Серед інших міст Рим, Чикаго, Берлін, Окленд, Лондон, Маніла, Сінгапур та Сідней.
Люди платять нам уже з восьми країн, розкиданих по трьох континентах: Україна і Польща, Швейцарія, Франція та Британія, Сербія, а також США і Бразилія.
Для продукту, який роблять двоє людей і який ще не запускав масштабної реклами, це важливий сигнал. Не тому, що ми досягли великого масштабу, а тому, що проблема з нашої кухні виявилася зрозумілою людям за тисячі кілометрів.
Що я зрозумів за цей рік
Три речі, які я хотів би знати на старті.
Перше: гроші не запускають продукт, запускає рішення почати. Ми мали фінансування дев’ять місяців і не рухалися, бо ненаписаний продукт не може провалитися. Це найдорожчий спосіб зберегти самооцінку.
Друге: перевіряйте власні дашборди рахунком постачальника. Помилка в метриці не залишається в метриці, вона переїжджає у ваші плани.
Третє: команда з двох людей бачить рівно те, чим користується сама. Усе інше треба перевіряти навмисно, за списком, а не сподіватися, що помітиться.
Наміру «запустити стартап» у нас ніколи не було. Була побутова незручність, яку ми вирішували для себе, а потім побачили, що з нею живуть люди по всьому світу.
Попереду багато роботи й помилок, і десь через рік я хотів би повернутися сюди з другим текстом і чесно розповісти, що з цього вийшло. Cibo є в App Store і Google Play, сайт cibo.health. Компанія зареєстрована у Варшаві, у сторі видавцем указана TUNARIVPN sp. z o.o., це наша польська юрособа, під якою ми раніше вели інший продукт.
/
Продати квартиру, щоб створити власний продукт, — рішення, яке складно пояснити таблицею Excel чи презентацією для інвесторів. Але саме так вчинили українські айтівці, коли вирішили поставити на власну ідею всі заощадження.
У 2022 році війна змусила Ореста та його наречену Марію залишити Харків. Спочатку вони переїхали до Києва, згодом — до Варшави. Щоб почати життя заново, пара продала квартиру в Харкові й вирішила вкласти всі виручені гроші не в нову нерухомість, а у власний IT-продукт.
Так з’явився Cibo — застосунок для відстеження харчування, який розробники створювали насамперед для себе. Марія, Java-розробниця, відповідала за технічну частину й дизайн, а Орест із десятирічним досвідом у геймдеві — за ідею та розвиток продукту.
Сьогодні Cibo має 140 користувачів, 15 платних підписок і поки що росте виключно органічно. 1 вересня команда планує запустити перший платний маркетинг.
dev.ua поговорив із Орестом про те, як продати квартиру й поставити все на власний продукт, чому вони вирішили створити ще один трекер калорій і чи можливо побудувати глобальний застосунок, починаючи фактично з нуля у Варшаві.
